Різне

Бізнес

За колесницю плачено в Египтї шістьсот срібних секлів, а за коня по сто й патьдесять. Сим робом продавали конї всї царі Гетїйські й царі Арамейські. (1 Царів 10:29)

Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, — хвалиться. (Приповісті 20:14)

А нуте ж ви, що говорите: Сьогоднї або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем, (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає.) Замість щоб говорити вам: Коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те. (Якова 4:13-15)

Фінансові наслідки перелюбу

Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили. (Приповісті 5:10)

Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів. (Приповісті 6:35)

Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує. (Приповісті 29:3)

Людське серце

Не їж страви у скупаря зависного й не надься на ласощі його; Бо які нещирі мисли в його, такий і він: „Іж і пий!‟ — припрошує він, а серце його не при тобі. Шматок, що зʼїв, рад будеш вернути, й добрі слова твої ти надармо втратиш. (Приповісті 23:6-8)

І приходять вони до тебе гурмом, і сїдають перед тобою, яко мій люд, і слухають слово твоє, та не виповняють його, бо в устах своїх роблять собі з його жарти, й серце їх уганяє за наживою. (Єзекіїль 33:31)

Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду. Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська. Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло. (Якова 3:14-16)

Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите. Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші. (Якова 4:2-3)

...і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає. (2 Петра 2:3)

Закон Старого Заповіту про шлюб

Тільки ж, коли б вона тобі потім не вподобалась, так одпустиш її куди вона захоче, тільки не можна тобі продати її за гроші; не будеш обходитись з нею насильно, тому що ти впокорив її. (Повторення Закону 21:14)

Деякі не дбають про гроші

Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі. (Ісая 13:17)

І відказали Габаонїї: Не вимагаємо від Саула й дому його нї срібла, нї золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлї страчено. А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив? (2 Самуїлова 21:4)

Бооз сказав: Будь ти, небого, благословенна од Господа Бога! — Цей останній твій добрій вчинок ти вчинила ще краще за попереднїй, бо не пішла ти шукати собі парубків, нї вбогих, нї богатих. (Рут 3:10)

Хто приховує вроджай, того клянуть люде, а на голову продаючого — благословеннє. (Приповісті 11:26)

Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба. (Приповісті 12:9)

Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки. (Приповісті 23:23)

Визначили гріб йому з злодїями, та його погребано в багатого, бо не вчинив він гріха, й неправди не було в устах його. (Ісая 53:9)

Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе. (Матвія 13:52)

Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало, (Марка 5:25-26)

І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому). (Дії 22:28)

Не штрафуй праведного

Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий. (Приповісті 17:26)

Господні суди

І буде того часу таке: всюди, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібних, поросте там тернина та глоги колючі. (Ісая 7:23)

Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу. (Ісая 23:18)

Месія матиме успіх

І ось, пощастить слузї мойму; пійде в гору, піднесеться і стане величний. (Ісая 52:13)

Та Господу вгодно було його вбити, то ж віддав його на муки; но як він принесе життє своє в жертву примирення, то й узрить потомство довговічне, й рука його доведе волю Господню до щасливого успіху. (Ісая 53:10)

Стосунків із Господом не можна купити

Хто хоче пити, йдїть усї до вод, у кого нема срібла, йдїть, купуйте й споживайте; йдїте, купуйте без срібла, й без плати вино й молоко. Чого вам одважувати срібло за те, що не хлїб, і працю вашу за те, що не засичує? послухайте вважно мене, й їжте добро, а душа ваша нехай роскошує в наїдках масних. (Ісая 55:1-2)

Невірність прирівнюється до розпусти

Усїм блудницям платять; ти ж сама давала гостинцї полюбовникам твоїм, і підкупувала, щоб вони звідусюди приходили до тебе на блудодїйство. Ти в твоїй розпустї поводилась в супереч усїм жінкам, бо не тебе шукали, а ти сама платила, тобі ж плати не давано. (Єзекіїль 16:33-34)

Закони про священиків і землю

І з сього паю не можна їм нї продати, нї проміняти, й первоплоди з землї не можуть переходити нї до кого другого, бо се присьвячене Господеві. (Єзекіїль 48:14)

Нечестиві мало цінують Господа

Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї — трийцять срібних. Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; — та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря. (Захарія 11:12-13)

Тому, хто має, дасться ще; у того, хто не має, заберуть усе

І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. (Марка 4:24-25)

Гроші як образ радості ангелів через спасіння

Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде? А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила. Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся. (Луки 15:8-10)

Погляд на власність у ранній церкві

І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне; і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба. (Дії 2:44-45)

Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє. І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було. Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин, мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів. (Дії 4:32-37)

Ті, хто пізнає Господа, відмовляються від дорогих лихих речей

І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої. Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків. (Дії 19:18-19)

Виправдання

До Сарри ж промовив: Оце дав я братові твойму тисячу срібняків, се буде тобі чесна намітка до лиця твого, і про все, що було з тобою і з усїма твоїми, в усьому будеш оправдана. (Буття 20:16)

Здобич, пограбоване

Сини ж Яковові ввійшли до побитих, та й розграбили город; бо в йому обезчещено Дину, сестру їх. І вівцї їх, і товарину їх, і осли й усе, що було в містї, і все, що було на полї, позабирали. А все майно їх, і всю малечу їх, і жінок їх позаймали в полонь, і пожакували все, що було в городї по господах. (Буття 34:27-29)

І вернулись Ізрайлитяне з погонї за Филистіями та й розграбили їх табір. (1 Самуїлова 17:53)

Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її. І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського, І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє — воно моє, й твої молодицї й найлучші сини — мої. І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю. Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодицї твої й синів твоїх мусиш оддати менї; Тим то завтра о сїй добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє. І відповіли йому всї громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся. (1 Царів 20:1-6, 8)

І побили Юдеїв Ізрайлитяне, так що вони повтїкали додому. І забрав усе золото й срібло й увесь посуд, що був в Господньому храму й у скарбівнях в царській палатї, й людей у застав, та й вернувсь у Самарию. (2 Царів 14:12, 14)

І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було! (2 Хронік 20:25)

Від часів батьків наших ми в великих провинах аж по сей день, і за беззаконня наші бували віддавані ми, й царі наші й сьвященники наші в руки царів чужоземських, і під меч, і в полонь і на грабежі, й на осоромленнє, як воно й по сей день. (Ездра 9:7)

Про те, що царь дозволяє Юдеям, жиючим в кожному містї, скупитись і стати до оборони свого життя, вигубити, повбивати і знищити всїх значних споміж народу й по країнах, що ворогували проти них, — дїтей і жінок, а маєтки їх розграбити (Естер 8:11)

І вбивали Юдеї всїх ворогів своїх, витинаючи мечем, вигублюючи й викорінюючи, й чинили з ворогами своїми, що хотїли. Десятьох синів Амана, сина Амадатового, ворога Юдеїв, та до грабування не простягали рук своїх. (Естер 9:5, 10)

О, Ассур — він палиця мого гнїву, а кий в руцї його — се моя досада! Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити. (Ісая 10:5-6)

Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його! Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велит; І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув. (Ісая 10:12-14)

І порозхапують скарби твої, пожакують склади товарів твоїх, порозвалюють мури твої, порозбивають пишні будинки твої, й повкидають у море каміннє з них і сволоки, ба й румовища твої. (Єзекіїль 26:12)

І прийде меч на Египет, і покриє страх Етіопію, як у Египтї падати муть побиті, коли повиношені будуть скарби його й поруйновані підвалини його. (Єзекіїль 30:4)

Хоч Ефраїм між братами й плодющий, та з востоку підійметься буря, підійметься буря Господня з пустинї, — і висхне джерело його, й зсякне виплив його; вона опустошить скарбівню всього посуду дорогого. (Осія 13:15)

Тим то так говорить Господь Бог: От, ворог навкруг всієї землї! він повалить всю потугу твою, ограбить палати твої. (Амос 3:11)

Не годилось би тобі вдиратись у ворота мого народу в день нужди його, та дивитись на його лихо в день погибелї його, або посягати за добром його лихої в нього години; (Овдій 1:13)

Ато ж — як же пограблять Езава й перешукають усї сховища у нього! Того дня, коли ти виступив проти нього; того дня, коли чужинцї відводили військо його в неволю, коли чужоплемінники ввіходили в ворота його й про Ерусалим метали жереб, був і ти одним ізміж них. (Овдій 1:6, 11)

Устань же тодї, громадо Сионська, й молоти! я бо зроблю рога твого (силу твою), мов би з залїза, а копита твої, неначе з мідї, — і потреш многі народи, й присьвятиш Господеві користї їх і багацтва їх — Владицї всього сьвіта. (Михей 4:13)

О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів. Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли. (Наум 2:9-10)

Горе тобі, місто, повне крові й омани й убийства! що в тобі грабежам і конця не видко! (Наум 3:1)

Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; нїби воно на довго? — та хто обтяжує себе закладами! Чи вони ж не встануть нагло на тебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм? Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальні народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його. (Авакум 2:6-8)

Ой голосїте, осадники нижньої дїльницї міста, бо щезнуть усї торговельники, вигинуть усї, що нагромадили срібла. І попадуться багацтва їх у здобич, а доми їх обернуться в пустки: побудують доми, а жити в них не будуть, понасаджують виногради, та вина з них пити не будуть. Нї срібло їх нї золото їх не зможе врятувати їх у день гнїву Господнього; огонь ревнивостї його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усїма осадниками землї. (Софонія 1:11, 13, 18)

Тим же то, так певно, як я живу, говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Моаб буде, як Содома, а сини Аммонові — як Гоморра; будуть місцем кропиви, солоним проваллєм, — пустинею на віки; останок мого люду займе їх, як здобич, і ті, що вцїлїють, заберуть їх собі в наслїддє. (Софонія 2:9)

Спосіб життя

(Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї: в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота, яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку. (2 Коринтян 8:13-15)

Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими, (1 Тимофія 2:9)

Відшкодування

І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї: Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм. (Вихід 21:18-19)

І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв. (Вихід 21:22)

І коли вколе скотина мужчину чи женьщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен. А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути. Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його. (Вихід 21:28-30)

Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм. А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел, Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому. А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять по полам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять. Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде. (Вихід 21:32-36)

Провідники

І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя, Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його; З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме. З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм; Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати; З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками. (1 Самуїлова 8:10-11, 14-17)

Та й князеві призначіте пай по сім і по тім боцї, попри посьвятний пай, віддїлений Господеві, й попри надїл міський на захід сонця з західнього боку й на схід сонця з східнього боку, завдовжки нарівнї з кожним із тих паїв од західнього краю до східнього. Се його земля, його держава в Ізраїлї, щоб князї мої вже не тїснили люду мого, та щоб оддали землю домові Ізрайлевому по поколїннях його. (Єзекіїль 45:7-8)

Пророцтво

І сказав Еремія: Таке слово Господнє надійшло до мене: Ось, ійде до тебе Анамеїл Саллуменко, син дядька твого, сказати тобі: Купи моє поле в Анатотї, бо по праву родинньому тобі можна купити його. І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, й одважив йому сїмнайцять срібних секлів. Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Возьми сї записї, сю запечатану купну запись і сю відкриту купну запись, та й зложи в глиняну посудину, щоб вони там могли передержатись довгий час. Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Будуть колись ізнов купуватись доми й поля й виноградники в сїй землї. (Єремія 32:6-7, 9, 14-15)

А ти, Господи Боже, сказав менї: Купи собі поле за гроші та возьми сьвідків, тим часом як місто попадається в руки Халдеям! (Єремія 32:25)

Та встає на палицю безбожностї сила; і слїду з них не лишиться, і з багацтва їх, і з шуму їх і з пишноти їх. Настав час, наближився день; хто купив, не веселись, а хто продав, не журись, бо гнїв над усїм людом його. Хто бо продав, не вернеться вже до проданого, хоч би й зостались між живими; бо пророчий провид про всїх їх не зміниться, та й нїхто проступком своїм не продовжить життя свого. Срібло на улицю повикидають, а золото буде в них нї за-що; нї срібло бо, нї золото не здолїє їх уратувати в день палкого гнїву Господнього. Вони не заситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; та ж вони були приводом до їх беззаконностей. (Єзекіїль 7:11-13, 19)

І говорить Господь Бог: Того часу прийдуть тобі на серце мисли й ти задумаєш лиху річ. І скажеш собі: Рушу я проти землї, що без мурів, нападу на безжурних людей, що живуть безпечно, — вони живуть собі без мурів і нема в їх нї засовів, нї дверей, — (рушу) Щоб порабувати, набрати здобичі, наложити руку на відновлені розвалища, та на той люд, що спроміж невір позбірався, та розжився хлїборобами й крамарями й розвів осади посеред землї. Саба й Дедан і крамарі Тарсийські з усїма їх левчуками скажуть тобі: Чи се ж прийшов єси, щоб рабувати, — назбірав війська, щоб добувати здобичі, щоб нагарбати золота й срібла, зайняти скотину й надбане добро, зажерти як найбільше здобичі? (Єзекіїль 38:10-13)

Він увійде в спокійні й родючі краї, і вчинить те, чого не вчинили його батьки нї батьки батьків його; здобутки, награбоване добро та багацтво буде розкидати проміж своїх і забагне захопити й твердинї часу догіднього. (Даниїл 11:24)

Але богові Мозаїм (над твердинями) буде він на його місцї віддавати честь, й сього бога, що його не знали батьки його, буде він обшановувати золотом та сріблом, діяментами й усякими дорогоцїнностями; (Даниїл 11:38)

І загорне він скарби золота й срібла та всякі дорогі річі в Египтї; Ливії і Етіопії пійдуть за ним. (Даниїл 11:43)

Ось, надходить день Господень, і паювати муть луп посеред тебе. І позбіраю всї народи на війну проти Ерусалиму, й опанують город, і пограблять будинки, й побезчестять жіноцтво, й позаймають половину города у полонь, тілько останок людности не викорениться з городу. (Захарія 14:1-2)

Та й Юда воювати ме проти Ерусалиму; й по нагромаджують скарби всіх народів, золото, срібло та одежу в великому множестві. (Захарія 14:14)

Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, (Луки 17:28)

Се ж відай, що в послїдні днї настануть времена люті. Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні, (2 Тимофія 3:1-2)

І почув я голос зпосеред чотирьох животних, що сказав: Міра пшеницї за денар, і три міри ячменю за денар; і оливи і вина не марнуй. (Об'явлення 6:6)

...і царі землї, і вельможі, і багаті, і тисячники, і сильні, і всякий невільник, і всякий вільний скрились у печерах і скелях гірських, і кажуть скелям і горам: Впадїте на нас, і закрийте нас від лиця Сидячого на престолї, і від гнїва Агнця, (Об'явлення 6:15-16)

А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у дїлах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяним, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити. І не каялись в убийствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх. (Об'явлення 9:20-21)

І зробить він, щоб усїм малим, і великим, і багатим, і вбогим, і вольним, і невольним дано пятно на правій руцї їх, або на чолї їх. І щоб нїхто не міг куповати або продавати, як тільки, хто має пятно або імя зьвіра, або число імени його. (Об'явлення 13:16-17)

А жінка зʼодягнена в багряницю і кармазин, і озолочена золотом, і дорогим каміннєм, і перлами, а в неї золота чаша в руцї її, повна гидоти і нечистоти блудодїяння її, (Об'явлення 17:4)

Бо пристрасним вином блудодїяння свого напоїла всї народи, і царі земні блудили з нею, і купцї земні з превеликої розкоші її збагатїли. (Об'явлення 18:3)

І купцї земні заплачуть, і засумують по нїй; товару бо їх нїхто вже не купить, товару: золота, і срібла, і каміння дорогого, і перел, і виссону, і багряницї, і шовку, і кармазину, і всякого дерева пахучого, і всякого посуду з кости слонової, і всякого посуду з дерева дорогого, і з мідї, і з желїза, і з мрамора; і цинамону, і пахощів, і мира, і ладану, і вина, і оливи, і муки, і пшеницї, і скоту, і овець, і коней, і возів, і тїл, і душ людських. І овощі, бажання душі твоєї, відійшли від тебе, і все, що тучне і сьвітле, відійшло від тебе, і вже більш не знайдеш того. Купцї сього всего, котрі збогатїли з неї, оддалеки стануть із страху перед мукою її, і будуть плакати, та сумувати, та казати: Горе, горе (тобі), городе великий, зʼодягнений у виссон, і багряницю, та кармазин, та озолочений золотом, і в каміннях дорогих, та перлах. Одної бо години спустошене таке багацтво. І всякий керманич, і ввесь народ, що в кораблях, і корабельники і всї, що на морі орудують, стояли оддалеки, і покликували, дивлячись на дим пожару його, і казали: которий подібний городу великому? І посипали попелом голови свої, і кликали плачучи, та сумуючи, й казали: Горе, горе (тобі), городе великий, в котрому забогатїли всї, що мають кораблї на морі, багацтвом твоїм; одної бо години спустошений! (Об'явлення 18:11-19)

Нечесні люди в церкві/релігійному середовищі

Бо тілько тодї, як цїлком поправите путї ваші й учинки ваші, коли чинити мете праведний суд між чоловіком а його супротивником, Не тїснити мете чуженицї, сироти й удови, та не проливати мете безвинної крови на сьому місцї й не ходити мете слїдом за чужими богами собі на лихо, Тілько тодї дам вам жити на сьому займищі, в землї, що надїлив отцям вашим од роду та й до роду. Ви ж уповаєте на лестиві речі, що не принесуть вам нїякого пожитку. Як то? ви крадете, вбиваєте, перелюбкуєте й присягаєте криво, кадите перед Баалом й бігаєте слїдом за чужими богами, що їх не знаєте, Чи не зробився ж вертепом розбишак ув очах у вас дом сей, що названий моїм імям? Я, я сам бачу се, говорить Господь. (Єремія 7:5-9, 11)

Голови його судять за гостинцї, і сьвященники його навчають за плату, та й пророки його за гроші віщують, та ще й на Господа здаються, мовляючи: чи ж Господь не серед нас пробуває? на нас біда не прийде! (Михей 3:11)

І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників. (Матвія 21:12-13)

І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. (Марка 11:15-17)

І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників. (Луки 19:45-46)

...і знайшов у церкві продаючих воли, й вівцї, і голуби, й міняльників сидячих. І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав; а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим. (Івана 2:14-16)

Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дїтям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей. (2 Коринтян 12:14)

Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем, (1 Тимофія 3:2-3)

Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали, (1 Тимофія 3:8)

...пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє — надбаннє. Відступай від таких. Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством. (1 Тимофія 6:5-6)

Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. (Тита 1:10-11)

Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись: пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користї, а з доброго серця; (1 Петра 5:1-2)

Перспектива

Хто любить гроші, ніколи не насититься

Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се — марнота. Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима? (Екклезіяст 5:9-10)

Інші вірші

Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють. Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно. (Пісня над піснями 8:7)

А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву. (Ісая 24:2)

Бо так говорить Господь: Ви продані були за бесцїн, і без срібла будете тепер викуплені; (Ісая 52:3)

Як потемнїло те золото, змінилось золото найлїпше! каміннє з сьвятинї роскидане по всїх роздорожжях. Поважні синове Сионові, дорогі, як найчистїйше золото, — вони стали, як той посуд глиняний, як виріб рук ганчарських! (Плач Єремії 4:1-2)

Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; (Матвія 22:5)

Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб подїлив ся зо мною наслїддєм. Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами? Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливостї; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх. (Луки 12:13-15)

Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його. І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником. Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь. Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої. І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму? Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять. Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять. І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм. І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний. Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить? І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть? Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї. Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него. (Луки 16:1-14)

Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. (Дії 8:18-24)

...яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся. (1 Коринтян 10:33)

...а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тїснотах, яко сумні, а завсїди веселі; яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нїчого немаючі, а все держучи. (2 Коринтян 6:4, 10)

Коли ж оце воскресли ви з Христом, то гірнього шукайте, де Христос сидить по правицї в Бога. Про гірнє думайте, (а) не про земне. Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї. Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі. Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, похоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє, (Колоссян 3:1-5)

Бо всяке створіннє Боже добре і нїщо не гидке, коли з подякою приймаємо; (1 Тимофія 4:4)

Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий. (Євреїв 10:34)

Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду. (Євреїв 11:24-26)

Добро попри гроші, запропоновані за зло

І відказав Йоаб чоловікові: Коли бачив, то чом же не прибив його там же ʼд землї? Я дав би тобі за се десять срібних секлів і пояс (лицарський). Чоловік же відказав Йоабові: Та хоч би менї й тисячу срібних секлів вилїчено на руку, не наложив би я руки на царського сина. Хиба ж ми не чули, як царь тобі й Абессї й Еттеєві давав наказ: Збережіте менї мою дитину, Абессалома! (2 Самуїлова 18:11-12)

Найманці

Та була війна між Асою й Баасою, царем Ізраїлським, поки й віку їх. І двинув Бааса, царь Ізраїлський, проти Юдеї та й утвердив Раму, щоб нїхто не виходив нї входив до Аси, царя Юдейського. І взяв Аса все срібло й золото, що було ще в скарбівнї в храму Господньому й скарби в царській палатї, та й оддав їх у руки слугам своїм, і послав їх царь Аса до Бенадада, сина Табримонового, сина Гезієвого, царя Сирийського, що жив у Дамаску, й повелїв сказати йому: Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем. Ось я посилаю тобі гостинця сріблом і золотом. Зорви злуку з Баасою, царем Ізрайлевим, щоб він одступивсь од мене. І послухав Бенадад Аси та й послав військове отаманнє своє проти городів Ізраїлських, і звоював Анн і Дан і Абел-Бет-Мааху й увесь Киннерот, — всю землю Нефталїєву. (1 Царів 15:16-20)

Тодї двинув Резин, царь Сирийський, і Факей Ремалїєнко, царь Ізраїлський, проти Ерусалиму, щоб його звоювати, й облягли вони Ахаза, та не змогли його перемогти. До того ж узяв Ахаз срібло й золото, що було в храму Господньому та в скарбівнях царської палати, та й послав подарунком цареві Ассирийському. І вислухав його царь Ассирийський, й двинув царь Ассирийський проти Дамаску, впокорив його та й одвів осадників його в Кир, а Резина вбив. (2 Царів 16:5, 8-9)

Тодї взяв Аса срібло та золото з скарбівень дому Господнього та дому царського, й послав до Бенадада, царя Сирийського, що жив у Дамаску, кажучи: Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем; оце я посилаю тобі срібла та золота: візьми та покинь твою спілку з Баасою, царем Ізраїлським, щоб він відступився від мене. І послухав Бенадад царя Аси, й послав військових начальників, що були в його, проти міст Ізраїлських, і вони спустошили Йон і Дан, та Авелмаїм, і всї запаси в городах Нефталїєвих. (2 Хронік 16:2-4)

Судові позови

Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати. Нїхто не підносить голосу за справедливістю, за правду нїхто не озветься; надїються на нїчо і говорять льжу, вагонїють злом, а роджають злодїйство; (Ісая 59:2, 4)

Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю. Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга. (Матвія 5:25-26)

І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок. (Матвія 5:40)

Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся. (Луки 6:29-30)

Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то вдорозї дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до суддї, а суддя не передав тебе слузї, а слуга не вкинув тебе в темницю. Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси. (Луки 12:58-59)

Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими? Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коли сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити? Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тільки житейські речі? Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддїв. На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми? Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними! І се вже зовсїм сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїщ кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди? Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів. (1 Коринтян 6:1-8)

Нечестиві противляться Божій справі, коли це коштує їм грошей

Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи. Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення. Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години. Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв. (Дії 16:16-19)

Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток. Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш; та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всїй Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних. І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богинї Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величчє тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся. (Дії 19:24-27)